Годинник .

Учні розраховуються по порядку й стають у коло. Третій та восьмий номери тримають м’ячі. За сигналом м’ячі передають проти годинникової стрілки: команда непарних номерів між собою, команда парних номерів між собою. Кожна команда прагне, щоб їхній м’яч випередив м’яч суперників. Як тільки це трапиться, гра закінчена.

Перемагає команда, м’яч якої опиниться попереду.

                                               Обруч. 

У грі беруть участь чотири гравці. Двоє стоять у центрі кола діаметром три метри і тримають обруч, двоє інших стають за лінією кола навпроти один одного. У першого з них – набивний м’яч масою 1 – 3 кг. Гравці ,що стоять у центрі кола, можуть довільно змінювати положення обруча (не повертаючи його ребром), двоє ж інших гравців перекидають м’яч один одному (за правилами баскетболу), намагаючись потрапити в обруч і піймати м’яч, не давши йому упасти на землю. Після 10 – 20 кидків суперники міняються ролями.

         Перемагає гравець, який має більше влучень в обруч.

Човник.

У грі беруть участь три команди, по п’ять учасників в кожній. Дві команди – захисники, які розташовуються з обох боків майданчика, а третя, з м’ячем, – усередині, вона починає атаку на один із щитів. Якщо учасник закидає м’яч у кошик, він має право вести атаку на другий щит. Якщо м’яч перехоплений, команди міняються ролями. Кидання м’яча виконується за правилами баскетболу.

Тятива.

У центрі волейбольної площадки замість сітки на рівні трохи вище пояса середнього за зростом учня натягається товстий гумовий амортизатор. У грі беруть участь тільки хлопці. Гравці шикуються у дві колони по обидва боки амортизатора на відстані 10 – 12 м один від одного. Направляючий однієї з колон тримає набивний м’яч масою 3 – 5 кг. У стартової лінії кожної колони ставиться стілець.

За сигналом учителя гравець із м’ячем набігає на амортизатор, натягає його і, переборюючи опір, кладе м’яч на стілець суперника. Потім аналогічні дії повторює гравець іншої команди.

Перемагає команда, яка закінчить естафету першою.

Павутина.

Гравці шикуються у дві колони. Посередині майданчика помічники вчителя («павуки») натягають два амортизатори («павутину»). Направляючі обох команд тримають м’яч масою 1 – 3 кг.

За сигналом керівника гравці з м’ячами починають біг, намагаючись як найшвидше опинитися з протилежного боку майданчика, а «павуки» у цей час, довільно змінюючи положення амортизаторів, перешкоджають їм, якомога довше затримуючись на майданчику. Переборовши «павутину», гравці підбігають до фінішу, кладуть м’ячі в домовлене місце й повертаються тим же шляхом до своєї команди. Чергові гравці починають біг без м’яча, а закінчують з м’ячем і т. д.

Перемагає команда, гравці якої виконають завдання раніше.

Ведучий.

Гравці утворюють два кола (одне – хлопці, друге – дівчата). У центрі кіл розташовується ведучий, якого гравцям потрібно поцілити м’ячем.

Ведучому дозволяється ловити м’яч. Гравець, який «виб’є» ведучого, займає його місце.

Капітан.

Гравці утворюють два кола (одне – хлопці, друге – дівчата). Капітан кожної команди знаходиться на половині майданчика суперника під кільцем, а нападаючі при протидії захисників намагаються передати йому м’яч.

Варіанти:

• у зоні капітана стоїть захисник;
• капітан, піймавши м’яч, намагається закидати його в кільце.

Перегони.

Гравці розподіляються на дві рівні команди й займають місця на полі як для гри у баскетбол. Капітани кожної команди тримають м’яч. За сигналом вони передають м’яч сусідові праворуч (ліворуч) і міняються з ним місцями (або зупиняються, виконують три удари м’ячем об підлогу, після чого змінюють напрямок передачі). Гравці, що стоять на кутах, зміну місць роблять по діагоналі.

Через кожні дві-три хвилини гравці міняються місцями за годинниковою стрілкою.

Гра сприяє набуттю навичок передачі м’яча, уміння «бачити поле».

Боротьба.

Гравці розподіляються на дві команди й розташовуються на майданчику парами з гравцями команди-супротивника. Капітани команд стають на середину майданчика.

Учитель кидає вгору м’яч, а капітани намагаються заволодіти ним або ж відбити комусь із гравців своєї команди. Суперники відбивають, перехоплюють м’яч і передають його своїм товаришам. Гравці команди повинні зробити по десять передач кожний.

Перекидання.

Гравці розподіляються на дві команди. Одна команда довільно розташовується з одного боку майданчика, інша – з протилежного. Гравцям обох команд видається рівна кількість м’ячів ( три, чотири, п’ять тощо). За сигналом починається перекидання м’ячів на протилежний бік майданчика. Через визначений час гра зупиняється і підраховується кількість м’ячів у командах. Перемагає команда, у якої виявилося найменше м’ячів.

Охороняй капітана.

Гравці розподіляються на дві команди. У кожній команді капітан і три- чотири захисники залишаються на своїй половині майданчика, а нападаючі переходять на половину суперника. Після розиграшу м’яча з центра (за правилами баскетболу) команда, що заволоділа м’ячем, намагається за рахунок ведення і передач наблизитися до капітана команди суперника й поцілити його м’ячем. Цьому заважають захисники, намагаючись перехопити м’яч і відправити його на половину суперника  своїм нападаючим. Захисникам не дозволяється переходити середню лінію для допомоги своїм нападаючим, а нападаючим – повертатися на свою половину для допомоги захисникам. За порушення цього правила команда карається втратою м’яча.

Перемагає команда, у якої найменше покарань.

Вільне місце.

Гравці утворюють кола по 6 – 8 учнів у кожному. У руках в одного з гравців м’яч, він виконує передачу будь-якому партнерові по колу й біжить за м’ячем. Гравець, що одержав м’яч, також передає його будь-якому партнерові, але біжить уже на місце, що звільнилося. Гра триває до свистка ведучого. Перемагають ті, у кого в руках не залишився м’яч після свистка.

Квач парами.

Гравці шикуються у дві шеренги обличчям один до одного й стають парами. Одна колона –нападаючі, інша – захисники. Нападаючі, різко змінюють напрямок і швидкість руху, намагаються рукою торкнутися спини партнера. Захисники пересуваються приставними кроками в захисній стійці, їм не можна повертатися спиною до партнера, але дозволяється однією рукою відштовхувати його. Якщо нападаючий торкнувся рукою спини захисника, гравці міняються ролями.

Рухлива ціль.

Учні поділяються на дві команди й шикуються в коло через одного. Кожній команді дається один м’яч. Всередині кола ведучий – гравець однієї з команд. Гравці команди суперника мають кидати у ведучого м’ячем, а той, у свою чергу, ухилятися.

Якщо ведучого поцілили, його місце займає гравець протилежної команди. Так у ролі ведучого по черзі виступають всі учасники. Переможницею стає команда, гравці якої, краще уверталися від м’яча, виконали більше передач.

Два м’ячі.

На майданчику встановлюють волейбольну сітку або мотузок на висоті до двох метрів. Гравці поділяються на дві команди й розміщуються з обох боків сітки. Кожна команда отримує м’яч. За умовним сигналом гравцям треба перекинути м’яч на поле суперника. Команди прагнуть, щоб обидва м’ячі опинилися на боці суперника.

Відбирання м’яча.

Гру можна використовувати для удосконалення захисних навичок, а також при відпрацюванні передач.

П’ятеро гравців утворюють коло, шостий – ведучий –розташовується у центрі кола. Кожний з п’яти гравців має право передати м’яч партнерам навпроти, але тільки не сусідові праворуч або ліворуч.

Ведучий намагається перешкодити передачі або перехопити м’яч. Якщо йому це вдалося, він міняється місцями з гравцем, від якого одержав м’яч.

Вибити м’яча.

Гравці з м’ячами розташовуються на відстані п’яти метрів один від одного.

За сигналом ведучого вони, не виходячи за обмежувальні лінії, починають ведення правою (лівою) рукою, намагаючись вільною рукою вибити за межі зони м’яч іншого гравця. Гравець, що втратив м’яч, вибуває з гри. Гра триває, поки на площадці не залишиться два-три кращих гравця.

Хто далі?

На гімнастичну стінку на висоті до півтора метра похило кріпляться дві гімнастичні ослони, на яки через кожні півметра нанесені розподіли. Гравці поділені на дві команди, кожна з яких шикується в колону біля свого ослона.

Гравці по черзі сідають на мату, упираючись ногами в край ослона, і тричі штовхають від грудей м’яч масою 1 – 5 кг із таким розрахунком, щоб він досяг найдальшої відмітки й скотився по лаві.

Можна також сісти з боку (ліворуч або праворуч) і поштовхом від плеча виконати кидок. Учні старших класів стоячи кидають м’яч двома руками вперед.

Перемагає гравець, який кине м’яч найдальше.

Хто швидше?

Гравці поділяються на дві команди й шикуються в шеренги уздовж бічних ліній майданчика, розраховуються по порядку. Гру починають направляючі шеренги – виходять з м’ячами на середню лінію і становляться в протилежних напрямках на відстані 3 – 4 м один від одного. За сигналом ведучого обидва підстрибують (ноги нарізно), виконують сильний удар м’ячем у підлогу під ногами за спину, приземляються й виконують ривок уперед за м’ячем суперника. Гравець, який торкнувся м’яча першим, приносить команді 1 бал. Потім аналогічне завдання виконують другі номери, треті й так далі. Перемагає команда, що набрала більшу кількість балів.

Кидай – біжи.

Учні поділяються на дві команди й шикуються в шеренги через один. Направляючі тримають по м’ячу. За сигналом вони передають їх партнерам, що стоять навпроти, і біжать на їхнє місце. Ті виконують аналогічні дії, поки м’яч не досягне протилежного флангу. Останній гравець, виконуючи ведення м’яча, біжить за шеренгою на місце першого, і гра повторюється. Перемагає команда, гравці якої раніше зайняли свої місця.