Наші  діти постійно оточені турботою і любов’ю батьків. І це дуже вірно – адже у дітей є право на щасливе дитинство. Батьківська самовіддана любов не знає меж, але часто вона буває безрозсудною. Прагнучи надати максимум благ і задоволень, деякі батьки оточують дитину надмірною розкішшю, балують його і тим самим створюють безліч труднощів як для себе, так і для нього самого – в школі, а пізніше і в самостійному житті. Виховання дитини в сім'ї є найважливішою ланкою в підготовці дитини до школи і до життя в колективі і пред’являє до батьківської турботи і любові особливі вимоги. Не завжди легко зрозуміти поведінку дитини і визначити, які засоби в дану хвилину будуть найбільш доречні для того, щоб своєчасно закласти в ній необхідний фундамент фізичного і духовного розвитку. Необхідно серйозно задуматися про особу кожної дитини, що розвивається, щоб дії батьків бути необхідними і своєчасними.

         Останнім часом багато уваги приділяється питанням виховання дітей в сім'ї: книги, статті в газетах і журналах, кіно, радіо і телебачення дають батькам поради, наказують, Інформують і застерігають, як зробити виховання дитини радісним за допомогою рухів. Доведено, що рухові ігри і фізичні вправи роблять значний вплив на нормальне зростання і розвиток дитини, на розвиток всіх органів і тканин, а якщо ці заняття проводяться на свіжому повітрі – це і гартують організм. Фізичні вправи, що правильно проводяться, сприяють розвитку таких позитивних якостей, як самостійність і самовладання, увага і вміння зосереджуватися, винахідливість і мужність, витривалість та ін.

         Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямків сімейного виховання. Адже, кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок.

         Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу в сім'ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння.

         Отже, спосіб життя в сім'ї обумовлює спосіб життя дітей. Численні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, батьками та дітьми, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини – усе це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж звичайно.

         Крім того, саме до батьків у першу чергу звертаються діти зі своїми проблемами та труднощами. У важкій ситуації діти очікують від батьків поради і допомоги з різноманітних проблем, тому дуже часто батькам доводиться виконувати функції не лише дорослих друзів і вчителів, а й психолога, лікаря.

         Незалежно від того, наскільки самі батьки усвідомлюють свою роль у формуванні здорового способу життя молодого покоління, підлітки відзначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим і впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те, що 36% підлітків 10-16 років повністю довіряють батькам і відверто обговорюють з ними будь-які питання. А ще 52% довіряють батькам, хоча деякі питання не можуть з ними обговорювати. Таким чином 88% підлітків довіряють батькам, а це значить, що довіряють і тій інформації, яку вони отримують від них.

         Можна сказати, що батьки є основним з джерел отримання інформації щодо здорового способу життя для дітей, підлітків і молодих людей.

         Очевидно, що сім'я має двохсторонній вплив на спосіб життя молодої людини. З одного боку сім'я виступає як захисний чинник, що перешкоджає появі та розвиткові шкідливих звичок, з іншого, – як особливий чинник, що стимулює розвиток шкідливих звичок у дітей.

         Існують різні форми участі батьків у шкільному житті: батьківська рада, вечори-дискусії, опитування; інформування батьків із загальних питань, пов’язаних з профілактичною роботою школи ,  дні відкритих дверей, екскурсії для батьків і учнів, консультації для батьків, які мають спеціальні знання , з питань попередження залежностей та інших питань, пов’язаних зі здоров’ям.

         Всестороннє виховання дитини, підготовка його до життя в суспільстві – головне соціальне завдання, що вирішується суспільством і сім'єю.

Сім'я – це колектив, члени якого взаємозв'язані певними обов'язками. Будучи членом сімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин завдяки яким він осягає норми суспільної поведінки. У бесідах з батьками про роль сімейного виховання педагог підкреслює, як багатобічно  вплив батьків на особу, що формується: розповідає про сім'ю як перший соціальний осередок, про характерний для неї устрій і стиль відносин всіх членів сім'ї, про спрямованість їх інтересів і її потреби, що забезпечують здоровий мікроклімат. Від сімейного мікроклімату багато в чому залежить ефективність педагогічних дій: дитина податливіша виховним впливам, якщо росте в атмосфері дружби, довіри, взаємних симпатій.

Сім'я багато в чому визначає відношення дітей до фізичних вправ, їх інтерес до спорту, активність і ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційне спілкування дітей і дорослих в різних ситуаціях, що природно виникає їх спільна діяльність (обговорення успіхів спортивного життя країни, переживання при перегляді спортивних телепередач, ілюстрацій в книгах на спортивні теми і ін.).    Діти особливо сприйнятливі до переконань, позитивної поведінки отця, матері, укладу життя сім'ї.    Особистий приклад батьків, сумісні фізкультурні заняття, здоровий спосіб життя – головні складові успіху фізичного виховання в сім'ї.

Здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності збереження і зміцнення здоров'я людей. Виховати дитину здоровим – це означає з раннього дитинства навчити його вести здоровий спосіб життя. Його основні компоненти: раціональний режим; систематичні фізкультурні заняття; використання ефективної системи гартування; правильне харчування; сприятлива психологічна обстановка в сім'ї.

Основні складові здорового способу життя:

-        Загартування. Сонце, повітря і вода, тепло і холод можуть і повинні бути друзями дитини з перших днів його життя. Завдання батьків – в співдружності з медиками і педагогами зробити все можливе, щоб загартування стало обов’язковим компонентом здорового способу життя дітей.

-        Режим дня. Великий фізіолог И.П. Павлов не раз говорив, що ніщо так не полегшує роботу нервових клітин головного мозку, як певний розпорядок життя. Такий певний розпорядок, режим дня надзвичайно важливий для учнів. Всьому свій час в режимі дня, а інакше і робота ладнатися не буде, не піде на користь. Якщо не налагоджено правильне чергування різних видів діяльності, якщо тривалість нічного сну недостатня, якщо мало відводиться часу для відпочинку на відкритому повітрі – все це приводить до того, що нервова система швидко виснажується. Результат – зниження працездатності школяра. От чому сім'я, так само як і школа, повинні звернути серйозну увагу на організацію часу неспання і сну учнів. Хороший відпочинок, а потім неухильне виконання розпорядку дня звільнять маленького школяра від головних болів, млявості, постійного відчуття втоми. Він знову буде уважним, усидливим і добре успішним.    Правильно організувати режим дня школяра – це:

-        забезпечити йому достатній за тривалістю сон із строго встановленим часом підйому і відпочинку до сну;

 -       передбачити регулярний прийом пищи;

 -       встановити певний час приготування уроків;

 -       виділити час для відпочинку на відкритому повітрі, творчої діяльності, вільних занять і допомоги сім'ї.

-        Раціональне харчування. нагадаємо основні принципи правильного харчування дітей. Воно повинне бути різноманітним, не надмірним, з достатньою кількістю овочів і фруктів. Всі використовувані харчові продукти рослинного і тваринного походження повинні бути свіжими і доброякісними, приготованими за технологією, що зберігає їх харчову і біологічну цінність. Рафіновані продукти харчування (солодощі, копченина, м'ясні і рибні консерви і ін.) не варто включати в раціон, особливо дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а блюда з гострими спеціями – аж до підліткового віку. Доцільно дотримуватися режиму 4-разового харчування.

         Основні форми фізичного виховання в сім'ї:

-        Піші прогулянки і походи є однією з форм активного відпочинку, раціонального використання вільного часу для зміцнення здоров'я.    Туристські походи формують відчуття колективізму, відповідальності, взаємодопомоги. Труднощі походу виробляють витримку, наполегливість, витривалість, поєднують в собі пізнавальну і рухову активність. Діти вчаться помічати цікаве в пейзажі, в зустрінутому на туристських стежинах корінні і вітках дерев, каменях, листі.

-        Плавання. Вплив плавання на організм людини благотворно і різноманітно. При плаванні тіло людини у водному середовищі розташовується горизонтально і цим хребет звільняється від навантаження маси тіла; створюються сприятливі умови для формування правильної постави. Під дією води активізується кровообіг в судинах шкіри. Дихальна система під впливом активного видиху у воду і подолання її опору помітно зміцнюється, збільшується глибина дихання. Перебування у воді загартовує організм, удосконалює його терморегуляцію, підвищує стійкість до холоду, зміни температури.

-        Лижні прогулянки та катання на ковзанах.  Прекрасним оздоровчим засобом в зимовий час служать лижні прогулянки. Лижні прогулянки в лісі роблять також позитивний емоційний вплив: насолода зимовим пейзажем, швидкими спусками з гір і т.д.

-           Їзда на велосипеді надає сильну дію на серцево-судинну, дихальну системи, сприяє зміцненню м'язів, особливо ніг, стопи. У дітей розвивається швидкість, спритність, рівновага, окомір, координація рухів, орієнтування в просторі, ритмічність, сила, витривалість, підвищується вестибулярна стійкість.

Було доведено, що сумісні заняття батьків з дітьми приносять наступні позитивні результати:

 -       будять у батьків інтерес до рівня «рухової зрілості» дітей і сприяє розвитку у дітей рухових навиків відповідно до їх віку і здібностей;

 -       заглиблюють взаємозв'язок батьків і дітей;

 -       надають можливість позайматися фізкультурою за короткий відрізок часу не тільки дитині, але і дорослому: батько показує дитині ті або інші вправи і виконує більшість з них разом з ним;

 -       дозволяють з користю проводити те вільний час, який мати або отець присвячують дитині, служать взаємозбагаченню, сприяє всесторонньому розвитку дитини.

Батькам вперше представилася можливість порівняти рівень фізичного розвитку своєї дитини і  інших дітей того ж віку. Не одна мати була розчарована, переконавшись, що її дитина відстає від однолітків в рухових діях: ходьбі, бігу, стрибках, лазінні і ритмічних рухах – на рік-два. Після декількох сумісних занять дитина, як правило, досягає необхідного рівня рухового розвитку, а часто і перегонить інших дітей, роблячи неабиякі успіхи.

Під час сумісних занять дорослий піднімає, носить, гойдає дитину, допомагає йому підтягтися, підстрибнути, підійнятися вгору і т.д. Завдяки цьому самі батьки розвиваються фізично, стають сильнішими, спритнішими і витривалішими. Таке використання вільного часу корисне для обох сторін.

Дитина захоплюється батьком: який тато сильний, як вправно його піднімає, похитує, як добре виконує вправи! Наслідує матері в граціозності і координації рухів – наприклад, при виконанні вправ, що супроводжуються співом або музикою. Батьки ж, займаючи напівактивну позицію, шляхом спритних рухів допомагають дитині виконати вправу, підбадьорюють його і разом з ним радіють успіху. Пізніше ці сумісні заняття стають дійсно найщасливішою подією дня, і дитина радіє тій хвилині, коли хтось з батьків скаже: «Йди сюди, займатимемося!» У сьогоднішній круговерті дня це – хвилини свята, проте заняття повинні бути не по-святковому рідкісними і випадковими, а регулярними і щоденними. Тільки систематична турбота про руховий розвиток дитини може принести бажані результати: систематичне повторення одних і тих же вправ і логічна спадкоємність занять є основними передумовами успіху.